субота, 31 березня 2012 р.

Тяжке дитинство


Фесенко Валентина Василівна
1931 року народження, село Милове

          06 червня 1941 року померла наша мати, саме перед війною. Ми переїхали до бабусі на виховання. Як тільки почалась війна, наш батько відразу ж пішов у партизани. Організатором партизанського руху у Миловому був Павловський Михаїл, який працював секретарем райкому партії. Партизанський «штаб» розташувався на території Горностаївки, а у Милове вони приходили за військовим завданням: домовлялися про час і місце зустрічі, переважно вночі.  Бабуся наша завжди пекла їм хліб, збирала в дорогу їжу. Через річку перевозив партизанів дід Проценко. В сім’ї нас було четверо дітей, я  - найстарша. Мені було 10 років, братові – 4, сестрі Світлані – 2, а найменшій – лише півтора. 

Тож батька ми майже не бачили, він приходив, дивився на нас і знову йшов на завдання, цього разу в Б.Олександрівку. Їх було 4 чоловіки, там партизанів зрадили. Привели до нас додому, почали бити, розпитували; нас зачинили у малесенькій кухні з бабусею і дідусем.  А в будинку катували батька німецькі окупанти, навколо ходили поліцаї, дивилися, щоб ніхто не втік. Німці змусили показати нашого батька, де знаходиться зброя, він звичайно ж поїхав із ними бідаркою до Республіканця, але не показав зброї товаришів, лише свій автомат , а іншу зброю – не показував, бо знав, що за нею прийдуть партизани. От і все, що я можу сказати. Про завдання, яке виконували партизани, я не знаю, вони ж нікому не розповідали. Ми ж були дітьми. Нині в Качкарівці живе ще дочка Дубини – товариша мого батька. Вони мали виконати завдання в Б.Олександрівці, а потім вже йти в ліси до Ковпака. Але вони не повернулись, їх зловили та   розстріляли в Качкарівці 01 грудня 1941.  Інші пішли до Ковпака і наш земляк Кравченко теж відправився, а з часом він пішов із партизанського загону на фронт солдатом. Мого батька і ще шістьох  партизанів розстріляли за селом в окопах. Землею просто прикидали та й по-всьому. А коли війна закінчилась, їх викопали та перезахоронили в братській могилі. По розповідям односельчан, які були присутні на розстрілі, партизани були побитими, в одному спідньому йшли, та й те було все подерте…


Контактні дані: керівник євроклубу Кречик Ніна Іллівна – вчитель історії та правознавства Милівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ст..  моб.0958794512
Учасники: Іванчук Аліна Олександрівна, учениця 11 класу
                       Кучанська Валентина Сергіївна, учениця 11 класу


Немає коментарів:

Дописати коментар