субота, 31 березня 2012 р.

Милове в окупації



Громовик Євдокія Семенівна
                  15 лютого 1926 року народження 
                 село Милове, 59-3-03 домашній телефон

          Війна перервала навчання у Бериславському педагогічному училищі, де провчилася тільки один рік.
          У серпні 1941 року німці окупували Милове. В 1943 році в село прийшло повідомлення, що народжені в 1926 році будуть відправлені в Німеччину. Попередили, що якщо втечете, то накажуть ваші сім’ї.
          Таких у селі було 36 осіб. Нас на підводах відвезли в Берислав, звідти – в  Снігурівку.  В залізничних вагонах відправили до Перемишля. Там пройшли медкомісію і відправили до Бреславу. Почали розподіляти на роботу: приїжджали хазяїни і брали собі робітників. Так я і ще три мої односельчанки попали в Загон на фабрику. Туди звозили награбовані речі з усієї  Європи. А ми їх сортували. Було дуже голодно. Давали якусь болтушку без хліба. Дуже хотілося їсти. 

             Одного дня приїхала легкова машина і німець запрошував до себе на роботу. Я зразу сказала своїм дівчатам, що поїду. Бо голод не було сили терпіти. Нас поїхало четверо дівчат на лісопильний завод. Дали будинок, де ми жили. Працювали дуже тяжко. Дві пилки пиляли дошки і рейки. Я їх складала на вагончики. Так пропрацювала два роки. Було непогано жити: давали картки на продукти і платили гроші. Тож могли щось і купити собі. Перед приходом наших військ  німці втекли на захід. А господар нам сказав, щоб ми поховалися, бо заберуть і нас з собою  на роботу. Німка-господарка місцевого ресторану дозволила нам заховатися у підвалі. Ми там сиділи і нікуди не виходили. Коли чуємо по-російськи гукають: «Хто руські! Виходьте!». Радості нашій не було меж. Дозволили в покинутих будинках взяти одежу, бо наша була подрана і сказали, щоб пішли на схід. Нас підвезла машина,  але на роздоріжжі завернув регулювальник і відправив у комендатуру і направили  до міста Любек. Там на покинутій німцями фермі ми доглядали за худобою. Нас було четверо дівчат з Милового, з Білорусії – троє, і були солдати, щоб нас захищати. Ми ходили по покинутих полях, шукали худобі корми. Так  працювали дев’ять місяців. Молоко та інші молочні продукти здавали до Радянського війська. Недалеко був аеродром. А потім худобу відправили в Союз, а нас на пересильний пункт. І в січні 1946 року я потрапила додому. 
            Працювала в колгоспі. А восени прийшла продовжувати навчання в педучилищі. Підростаючому поколінню бажано бути ввічливими і освіченими. 


Контактні дані: керівник євроклубу Кречик Ніна Іллівна – вчитель історії та правознавства Милівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ст..  моб.0958794512
Учасники: Іванчук Аліна Олександрівна, учениця 11 класу
                       Кучанська Валентина Сергіївна, учениця 11 класу

Немає коментарів:

Дописати коментар