субота, 31 березня 2012 р.

Жінки на фронті




Керівник: Склейнова Олександра Володимирівна, вчитель історії загальноосвітньої     школи  І-ІІІ  ступенів     № 3  м.  Нова  Каховка
Учасники клубу: Зозуль Сергій, Дядькова Інна, учні 10 класу ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 м. Нова Каховка – провели опитування Барлет Ганни Іванівни.
Аудио файл:  http://kiwi6.com/file/tgnkxxktss
Барлет Ганна Іванівна.

2. Дата народження. Де народилися та проживали до початку війни?
Народилася 18 грудня 1921 року, в Сибіру та проживала там до початку війни.
3. Чим займалися до початку війни?
У Сибіру закінчила педагогічне училище і почала навчати початкові класи. Працювала лише декілька місяців, потім почалась війна.

4. Найкращі спогади довоєнних часів?
Її найкращі спогади - коли батько приносив їй та її братам та сестрам цукерки.

5. Скільки було вам років, коли розпочалась війна?
І у віці 14-15 років добровільно пішла на фронт. Ганна Іванівна тоді була молода і не знала, що таке війна, для неї це була наче казка. 

6. В яких родах війська пройшли війну?
Ганна Іванівна пройшла війну будучи в військах радіорозвідки та начальником радіостанції.
На початку війни разом з іншими дівчатами навчалась у школі радистів. Їх підстригли під хлопчиків, видали гімнастерки та кирзові чоботи. Перші дні не впізнавали один одного, сміялися. Якось довелося переїздити з одного місця навчання на інше. Їм розповіли, як треба поводити себе, бо можуть бомбити, -   якщо тільки з’явиться німецький літак та почне скидати гранати та бомби, то треба вибігати з вагонів, бігти у різні боки, щоб менше було втрат. Так і сталося -  це було перше бойове хрещення. Під час бомбардування померло дві людини та троє було ранених. Для дівчат це був шок. 
Коли навчання закінчилось, їх розподілили по фронтах (по 7 чоловік). Ганна Іванівна потрапила на Кавказ.
Спочатку було важко працювати, німці так швидко передавали інформацію, що радисти не встигали. Робота була складна - якщо пропустити одну літеру чи цифру, то слово не можна було розшифрувати. Працювали і в день, і вночі, не було не вихідних, не свят. Згодом частину перекинули на Україну.

7. Розкажіть про своїх фронтових друзів, як склалася їх доля?
Розповідала про своїх фронтових друзів з болем в очах, кров подруг та друзів була на її хустинці, яку вона віддала до музею. Після війни вони ще довго переписувались, але зараз нічого не приходить, нікого не залишилось в живих. Вони були дуже дружніми, ділились завжди куском хліба.

8. Найяскравіші спогади під час війни.
Одного дня вона з дівчатами йшла лісом та побачила чоловіка, який хотів випити води. Вони його затримали та привели до табору, де розвідники його допитували. Ще один спогад - про її чоловіка. Коли не було чого їсти, то він  приносив їй ковбасу чи сир.

9. Де зустріли Перемогу?
Нажаль, Ганна Іванівна не пам’ятає, де вона була, коли оголосили Перемогу. Але коли почули про те, що перемогли, всі дуже раділи.

10. Як склалася ваша доля після війни?
Після війни демобілізувалась. Протягом 5 років їй не можна було розповідати про її роботу під час війни. Надали кімнату у Львові, де прожила  25 років. Але, коли чоловік захворів, вирішили переїхати до іншого міста через поганий клімат. Так опинилась у Новій Каховці. Зараз має доньку, онучку та правнучку, чоловік вже помер. 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар